Заходи боротьби з корупцією мають три основні виміри:

• Доброчесність
• Прозорість
• Підзвітність

Згідно Плану дій з доброчесності CIDS, заходи боротьби з корупцією включають превентивні заходи, які зменшують «спокуси» і можливості для корупції та інших неетичних діянь. Вони також можуть включати попереднє впровадження норм і правил, тобто контроль, нагляд і розслідування можливих корупційних дій і корупціонерів, а також їх наступне переслідування у судовому порядку.

Що таке боротьба з корупцією?

Боротьба з корупцією і розбудова доброчесності – це дві сторони однієї медалі. У той час як у понятті “боротьба з корупцією” вбачається негативний відтінок, “розбудова доброчесності” говорить про більш позитивний вимір фактично того самого процесу. Згідно CIDS, доброчесність означає стійкість, незламність, функціональність, відповідність узгодженим принципам і стандартам. Отже, заходи розбудови доброчесності мають розвинути ці якості. Заходи боротьби з корупцією, як зазначено вище, включають позитивні й негативні процедури примусу, іншими словами, профілактичні та виправні заходи. Вони присутні і в програмах розбудови доброчесності.

Чому це важливо?

Корупція згубна для розвитку, доброго врядування і соціального добробуту країни. Корупція у секторі безпеки особливо небезпечна, бо на цю сферу загалом припадає значна частина бюджету. Це означає, що на інші важливі галузі, наприклад, освіти та охорони здоров’я, залишиться менше таких необхідних ресурсів. Наслідки корупції у секторі безпеки можуть призвести до небезпеки, регіональної нестабільності і підживлювати конфлікти. Тому боротьбу з корупцією слід вести в міжнародному масштабі, на основі регіональної та міжнародної співпраці. Більше того, успішні програми боротьби з корупцією розробляють і виконують комплексно, в ширших рамках доброго врядування. Будь-яка країна, що прагне мати функціональний, дієвий та ефективний сектор безпеки, повинна мати програму розбудови доброчесності (боротьби з корупцією).

Як це працює?

Є широкий спектр заходів, які можна здійснювати з метою попередження і боротьби з корупцією. Вони можуть бути примусовими й добровільними, профілактичними й виправними. В якості першого кроку будь-якої програми розбудови доброчесності/боротьби з корупцією потрібна ретельна оцінка ризику. Зокрема, DCAF, NАТО та CIDS видавали для цього опитувальники з самооцінки, настанови, посібники та інші довідники. Ці організації також організовували навчання з розробки та виконання програм і стратегій розбудови доброчесності та боротьби з корупцією. Після етапу оцінки ризиків слід розробити план або програму дій. Ці програми слід адаптувати до конкретних потреб та обставин. Але хоча програми розбудови доброчесності/боротьби з корупцією слід розглядати на індивідуальній основі, перелік напрямів роботи, технік, методів і кращих практик може бути спільним:

• Верховенство права
• Ефективна правова база
• Ефективні й незалежні судові інститути
• Чіткі й лаконічні правила
• Освіта й навчання розбудові доброчесності
• Кодекси поведінки та настанови з етики
• Системи найму та службового просування на основі заслуг і конкуренції
• Прозорість (бюджети, зарплати, закупівлі, придбання, звітування про майно)
• Відповідність систем бюджетного планування національним потребам і завданням (стратегії національної безпеки)
• Договори про доброчесність
• Підзвітність (ефективні, пропорційні та переконливі санкції)
• Механізми нагляду (внутрішнього та зовнішнього)
• Аудит
• Омбудсмен
• Механізми моніторингу
• Механізми та захист інформаторів

Хто бере участь у заходах боротьби з корупцією?

Загалом заходи боротьби з корупцією є частиною ширшої політики доброго врядування і стосуються багатьох акторів. Враховуючи, що заходи розбудови доброчесності значною мірою зосереджуються на факторі поведінки, у цьому процесі задіяні актори від військовослужбовця (громадянина) до урядових, регіональних і міжнародних організацій. Окремі особи, зокрема, громадяни, військовослужбовці, інформатори, керівники, інспектори, омбудсмен тощо, всі відповідають за наступні кодекси поведінки та дії у відповідності зі стандартами доброчесності. Різні органи, зокрема, парламенти, урядові відомства та міністерства, служби омбудсменів, органи нагляду та аудиту тощо відповідають за роз’яснення, впровадження і нагляд за виконанням політик, планів, програм, законів і правил. Національні органи, такі, як уряд, військове відомство, приватні компанії, задіяні у закупівлях та інших процедурах, ЗМІ, наукові кола та громадські організації, теж відповідають за впровадження цінностей доброчесності, нагляд і контроль процесів та результатів. Нарешті, міжнародні органи, такі, як міжурядові та міжнародні організації, можуть давати вказівки та передавати передовий досвід.

Основні джерела

Centre for Integrity in the Defence Sector. Criteria for good governance in the defence sector. International standards and principles (2015)

Centre for Integrity in the Defence Sector. Integrity Action Plan. A handbook for practitioners in defence establishments (2014)

CIDS (2015) Guides to Good Governance: Professionalism and integrity in the public service. No 1.

DCAF(2009), Backgrounder. Security Sector Governance and Reform. See new Backgrounder series here.

DCAF (2015), Parliamentary Brief: Building integrity in Defence.

NATO-DCAF, (2010). Building Integrity and Reducing Corruption in Defence. A Compendium of Best Practices.

Transparency International (2011). Building Integrity and Countering Corruption In Defence and Security. 20 Practical Reforms.

Додаткові джерела

Centre for Integrity in the Defence Sector: Guides to Good Governance

DCAF – UNDP (2008) Public Oversight of the Security Sector. A Handbook for Civil Society Organizations.

NATO (2015), Building Integrity Self-Assessment Questionnaire and Peer Review Process. A diagnostic tool for national defence establishments.

NATO (2012) Building Integrity Programme

NATO-DCAF (2009). Integrity Self-Assessment Process: A Diagnostic Tool for National Defence Establishments.