Нагляд є важливим елементом належного керівництва сферою безпеки. Багато діячів, що представляють сектор оборони та безпеки або сторонні органи, можуть брати участь у нагляді за політикою, програмами, процедурами, плануванням, бюджетами, витратами та персоналом сектору безпеки. Депутати парламентів, органи аудиту, інспектори, військовий і цивільний персонал, омбудсмени, спеціальні комітети, ЗМІ, зацікавлені організації і громадянське суспільство загалом – усі вони мають право і зобов’язані брати участь у цьому процесі.

Що таке нагляд?

Демократичний нагляд передбачає активну участь демократичних інститутів, насамперед парламенту та його відповідних комітетів, громадянського суспільство, ЗМІ, урядовців і власне сектору безпеки, у визначенні, виконанні, контролі та зміні політики безпеки.^[1] Крім того, військові омбудсмени, незалежні від структур військового командування, здійснюють нагляд за дотриманням принципів і практик доброго врядування. Вони розглядають скарги на порушення і зловживання у війську, а також недоліки у військових порядках для вжиття виправних дій. ^[2] Крім того, цивільні служби омбудсменів виконують широку функцію нагляду, що включає оцінку якості забезпечення безпеки громадян сектором безпеки, а також дотримання прав людини та інших базових міжнародних стандартів і законодавства у сфері безпеки.

Чому це важливо?

Нагляд за сектором безпеки є важливою рисою міцної демократичної держави. Нагляд забезпечує дієве та ефективне використання державних ресурсів, сумлінну й доброчесну поведінку персоналу сектору безпеки, виявлення та виправлення шкоди і притягнення до відповідальності порушників. Найважливіше, що нагляд гарантує діяльність військових інститутів в інтересах країни і виконання їх основного обов’язку – підтримання громадської безпеки і захист держави від зовнішньої загрози, без корупційних відхилень. Загалом нагляд важливий, тому що це клей, який зміцнює демократичну систему, забезпечуючи дотримання правил усіма; повагу до інших, до системи і до свого місця в ній; якнайкраще виконання своїх обов’язків; утримання від корупційних дій. Нагляд – це процес, завдяки якому прозорість перетворюється на підзвітність і демократичний контроль за сферою безпеки.

Як це працює?

Нагляд включає попередню перевірку, поточний моніторинг і наступний розгляд, а також оцінку та розслідування. ^[3]

Згідно CIDS, парламентський нагляд є одним з ключових демократичних засобів відповідальності уряду за свої дії. Обов’язок парламенту – також стежити за тим, щоб закони повністю виконувались.^[4]

Bonn International Center for Conversion (BICC), підкреслює, що парламенти є центральним елементом систем, що здійснюють цивільний контроль за силами безпеки. Вони беруть участь у прийнятті організаційних рішень, складанні бюджету та законотворчості, пов’язаній з організацією та діяльністю сил безпеки. Спеціальні комітети з питань оборони, розвідки та поліції можуть дати розпорядження про аудит і перевіряти всі аспекти діяльності органів безпеки.^[5]

Ці спеціальні комітети загалом створені для нагляду за силами безпеки, особливо збройними силами та розвідслужбами, у зв’язку з технічним характером заходів безпеки та необхідністю забезпечувати потрібний рівень конфіденційності у деяких аспектах політики безпеки.^[6]

Загалом комітети сектору оборони та безпеки займаються питаннями чисельності, структури, організації, фінансування та функціонування державних чинників, уповноважених застосовувати силу, та цивільних органів, які приймають рішення про застосування сили.

Політика безпеки є однією з основних сфер парламентського нагляду. Як пише Transparency International, парламенти можуть контролювати оборонну політику, відхиляючи або підтримуючи запропоновані зміни й доповнення до неї. Вони також можуть мати право критикувати та змінювати саму оборонну політику. Крім того, парламенти є місцем дискусій. ^[7]

Хоча міжнародно визнаних стандартів демократичного й парламентського нагляду не існує, оскільки безпека та оборона є питаннями національної юрисдикції, згідно CIDS, є деякі регіональні стандарти, наприклад, Кодекс поведінки ОБСЄ.^[8]

Коли йдеться про контроль бюджету, надзвичайну важливість має зовнішній аудит, який мають проводити незалежні органи у сфері безпеки. Зовнішній аудит має торкатись не лише фінансових питань, а й оцінювати ефективність державних видатків.^[9] BICC зауважує, що хоча багато країн мають органи, що називаються аудиторськими, їхні реальні повноваження розслідувати питання оборонної політики обмежені. Там не менше їм слід дозволяти публікувати загальні результати. INTOSAI (Міжнародна організація вищих ревізійних закладів) може бути прикладом і надавати допомогу у покращенні можливостей аудиту.^[10]

Хоча функції нагляду часто виконують вже після появи проблем, є потреба і в попередніх заходах нагляду. Це можуть бути раптові візити, інспекції та перевірки з метою обмежити або загалом виключити неналежні дії з боку інститутів оборони та безпеки. ^[11]

Хто бере участь у процесі?

Нагляд за сектором безпеки забезпечують внутрішні та зовнішні механізми, такі, як спеціальні комітети, інспектори, представники судового корпусу, депутати парламентів, незалежні служби омбудсменів, органи аудиту, спеціальні органи нагляду, журналісти та громадянське суспільство.^[12] Роль громадянського суспільства тут особливо важлива. Важливо також мати канали для подачі скарг і надійну систему захисту інформаторів. Крім того, основою всього процесу є функціональна судова система.

Ресурси

Bonn International Center for Conversion (BICC) (2002), Voice and accountability in the security sector. Paper 21.

Born Hans, Wills Aidan, DCAF-Ministry of Foreign Affairs of the Netherlands (2012), Overseeing Intelligence Services: a Toolkit.

Centre for Integrity in the Defence Sector. Criteria for good governance in the defence sector. International standards and principles (2015)

Centre for Integrity in the Defence Sector: Guides to Good Governance

DCAF (2015) International Standards of Financial Oversight in the Security Sector. 7.2 Toolkit- Legislating for the Security Sector.

DCAF (2008), National Security Policy Backgrounder. New edition available here.

DCAF (2009), Defence Reform. Backgrounder. New edition available here.

DCAF (2009), Police Reform. Backgrounder. New edition available here.

DCAF (2009), Security Sector Governance and Reform Backgrounder. New edition available here.

DCAF (2009), Security Sector Reform and Intergovernmental Organisations. Backgrounder. New edition available here.

DCAF (2006) Parliament’s role in Defence Procurement. DCAF Backgrounder. New edition available here.

DCAF (2006) Parliament’s role in Defence Budgeting. DCAF Backgrounder. New edition available here.

DCAF (2006) Parliamentary Oversight of Intelligence Services. DCAF Backgrounder. New edition available here.

DCAF (2006) Parliamentary Committees on Defence and Security. DCAF Backgrounder. New edition available here.

DCAF (2015), Parliamentary Brief: Building Integrity in Defence.

DCAF – UNDP (2008) Public Oversight of the Security Sector. A Handbook for Civil Society Organizations.

Nicolas Masson, Lena Andersson, Mohammed Slah Aldin, DCAF (2013) Strengthening Financial Oversight in the Security Sector.

NATO-DCAF, (2010). Building Integrity and Reducing Corruption in Defence. A Compendium of Best Practices.

NATO (2012) Building Integrity Programme

OECD (2002) Best Practices for Budget Transparency

OSCE Code of Conduct on Politico- Military Aspects of Security

Transparency International (2013) Watchdogs ? The quality of legislative oversight of defence in 82 countries. Government Defence and-corruption index.

Transparency and Accountability Initiative.

Transparency International. International Defence and Security Programme.

The World Bank (1988), Public Expenditure Management Handbook.

Transparency International (2012). Building Integrity and Countering Corruption In Defence and Security. 20 Practical Reforms.

United Nations SSR task force, Security Sector Reform Integrated Technical Guidance Notes. 2012.

[1] DCAF-UNDP (2008), Public Oversight of the Security Sector. A Handbook for Civil Society Organisations. p 6.

[2] DCAF (2006), Military Ombudsmen. DCAF Backgrounder. Нове видання тут.

[3] Born Hans, Wills Aidan, DCAF-Ministry of Foreign Affairs of the Netherlands (2012), Overseeing Intelligence Services: a Toolkit. p 6.

[4] CIDS (2015) Criteria for good governance in the defence sector. International standards and principles (2015) p7.

[5] Bonn International Center for Conversion (BICC) (2002), Voice and accountability in the security sector. Paper 21. p 52. Available Тут.

[6] Там само

[7] Transparency International (2013) Watchdogs ? The quality of legislative oversight of defence in 82 countries. Government Defence and-corruption index. p 40.

[8] OSCE, Code of Conduct on Politico-Military aspects of security. December 1994.

[9] Bonn International Center for Conversion (BICC) (2002), Voice and accountability in the security sector. Paper 21. p 54.

[10] Там само. Див. INTOSAI

[11] DCAF (2006), Parliamentary Committees on Defence and Security. DCAF Backgrounder. New edition here.

[12] Born Hans, Wills Aidan, DCAF-Ministry of Foreign Affairs of the Netherlands (2012), Overseeing Intelligence Services: a Toolkit. p 6.