УКРАЇНА

ДЕМОКРАТИЧНЕ УРЯДУВАННЯ У СЕКТОРІ БЕЗПЕКИ

nat legislation

Національне законодавство про сферу безпеки включає положення національного права, що стосуються всіх державних інститутів. Сюди відносяться як положення, що згадують і прямо чи непрямо впливають на сферу безпеки, так і законодавство, спеціально розроблене для сфери безпеки. Положення Конституції та ніше загальне національне законодавство, що стосується сфери безпеки, залежатимуть від конкретної ситуації у тій чи іншій країні. Універсальної моделі законодавства про сферу безпеки немає, але є ряд моментів, які можна знайти в усіх юрисдикціях.

Законодавство про сферу безпеки – це завжди складний масив законів, правил і норм, унікальний для конкретної держави. Але існують стандарти, принципи й кращі практики, які можуть бути застосовані в будь-якому національному законодавстві про сферу безпеки. Щоб забезпечити дієвість та ефективність сектору безпеки, необхідно дотримуватись таких базових принципів демократичного урядування сектором безпеки:

  • Демократичний цивільний контроль
  • Верховенство права
  • Нагляд
  • Прозорість
  • Підзвітність
  • Стратегічне планування
  • Дієвість
  • Ефективність
  • Здатність до реагування
  • Справедливість
  • Залучення
  • Плюралізм
  • Боротьба з корупцією і розбудова доброчесності
  • Дотримання прав і фундаментальних свобод людини
  • Сталість

 

Важливо зауважити, що наявності законів, які чудово узгоджуються з принципами демократичного врядування на папері, недостатньо. Виконання цих законів і забезпечення ефективних інструментів їх реалізації, а також моніторингу та оцінки їх дії, важливі не менше за самі закони. Інший важливий компонент цієї формули – набір санкцій, які дозволяють виявляти, виправляти та попереджувати відхилення, а також забезпечувати верховенство права.

Організаційна структура, закони, політика та практика сфери безпеки мають відповідати принципам доброго врядування. Вони мають бути підкріплені інструментами реалізації. Діяльність підлягає нагляду та оцінці. Зрозуміло, що все законодавство про сферу безпеки має бути загальнодоступним.

Національне законодавство, що стосується безпосередньо сфери безпеки, може мати різні форми. Воно може стосуватися окремих відомств чи заходів сектору безпеки.

Оборонне законодавство

Національне оборонне законодавство включає все законодавство, що стосується функцій, задач та обов’язків органів національної оборони, а також правила, що регулюють процедури національної оборони. Воно включає законодавство, що визначає права та обов’язки збройних сил; функції та обов’язки міністрів; умови організації національної оборони; умови здійснення всіх інших оборонних дій на території країни та за її межами; розпорядження коштами та адміністративні правила; умови надзвичайного стану тощо. Оборонне законодавство має відповідати всім чинним міжнародним стандартам і кращим практикам доброго врядування. Це включає демократичний контроль; заходи боротьби з корупцією і розбудови доброчесності; кодекси поведінки; дотримання прав і фундаментальних свобод людини; процедури нагляду, моніторингу та оцінки; підзвітність і прозорість; реагування та ефективність.

Військова юстиція

Військова юстиція – це окрема правова система, яка стосується військовослужбовців та, в деяких випадках, цивільних. Головна мета військової юстиції – підтримання дисципліни й належного порядку в збройних силах. Структури, правила та процедури військової юстиції можуть суттєво відрізнятись від цивільних. Зазвичай військова юстиція діє в рамках окремої судової системи з суворішими правилами та процедурами, щоб гарантувати внутрішню дисципліну та боєздатність збройних сил. Це може спричинити питання про принципи примату цивільних норм чи дотримання міжнародних стандартів, зокрема, гарантій прав людини та справедливого суду.

Джерело: DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: Understanding Military Justice.

Військова юстиція має керуватись тими самими стандартами та принципами демократичного урядування сектором безпеки, що й будь-який інший елемент сектору безпеки. Існує особлива потреба наполягати на незалежності та доброчесності суддів у будь-якій судовій системі. Також важливо забезпечити прозорість, підзвітність і нагляд. Загалом військова судова система має дотримуватись таких принципів [1]:

  • Військові трибунали мають створюватись на основі закону чи конституції і бути невід’ємним елементом загальної судової системи.
  • Військові трибунали мають завжди поважати й застосовувати міжнародні стандарти та процедури, що гарантують справедливий суд, а також міжнародне гуманітарне право.
  • За надзвичайного стану чи кризи необхідно поважати права і фундаментальні свободи людини.
  • Під час збройного конфлікту військові суди повністю підлягають гуманітарному праву, а також положенням Женевських конвенцій щодо поводження з військовополоненими.
  • Цивільних не можна судити військовими судами.
  • Відмова від військової служби з міркувань сумління підлягає цивільним судам.
  • Неповнолітні в жодному разі не підлягають юрисдикції військових судів.
  • Юрисдикція військових судів має обмежуватись правопорушеннями суто воєнного характеру, скоєними військовослужбовцями.
  • Випадки порушення прав людини слід розглядати в цивільних судах.
  • Випадки, що підлягають військовій таємниці, мають бути чітко визначені.
  • Військові тюрми мають відповідати міжнародним стандартам і бути доступними для національних і міжнародних перевірок.
  • Гарантія права постати перед судом (habeas corpus).
  • Право на компетентний, незалежний і неупереджений суд.
  • Правилом мають бути відкриті слухання.
  • Гарантія права на захист і права на справедливий суд.
  • Судові процедури військових судів мають забезпечувати ефективне дотримання прав жертв злочинів чи їх наступників.
  • Процедури оскарження, зокрема апеляції, мають порушуватись перед цивільними судами.
  • Той факт, що особа, звинувачена у порушенні, діяла за наказом начальника, не повинна звільняти її від кримінальної відповідальності. Порушення, вчинені підлеглим, не звільняють його начальників від кримінальної відповідальності.
  • За жодних обставин не може накладатись чи виконуватись смертний вирок.
  • Кодекси військової юстиції підлягають періодичному незалежному та прозорому перегляду. Це має забезпечити відповідність повноважень військових трибуналів чітким функціональним потребам, не перебираючи на себе юрисдикцію, яка може і має належати звичайним цивільним судам.

Про військову юстицію:

DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: Understanding Military Justice.

DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: Principles Governing the Administration of Justice through Military Tribunals.

DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: The South African Military Discipline Supplementary Measures Act.

DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: The Colombian Military Criminal Code.

 

Законодавство про правоохоронну діяльність

Поліція – це цивільний орган, що відповідає за попередження та виявлення злочинів і підтримання громадського порядку.[2]

Національне законодавство про поліцію має грунтуватись на принципах демократичної поліції:

  • Реагування на потреби громадян
  • Демократичний контроль
  • Міжнародні стандарти правоохоронної діяльності
  • Прозорість і підзвітність
  • Професійність і доброчесність
  • Дотримання прав людини, а також громадянських і політичних прав
  • Нагляд

Національне законодавство про поліцію має включати кодекси поведінки та кодекси етики. Законодавство має визначати повноваження та межі застосування сили, особливо з летальними наслідками. Воно також має визначати дії, що тягнуть покарання, і механізми санкцій, ролі та обов’язки, а також організацію нагляду та контролю.

Про законодавство та добру практику демократичної поліції:

DCAF (2015), Training Manual on Police Integrity.

DCAF (2012), Toolkit on Police Integrity.

DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: The European Code of Police Ethics.

DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: 10 Basic Human Rights Standards for Law Enforcement Officials

DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: Police Legislation Model: The Swedish Police Act.

DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: Police Legislation Model: The Japanese Police Law and The Police Duties Execution Law.

DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: Police Legislation Model: Republic of South Africa Police Service Act 68, 1995

DCAF (2009), Legislating for the Security Sector Toolkit: International Police Standards Guidebook on Democratic Policing.

OHCHR (1997), International Human Rights Standards for Law Enforcement: A Pocket Book on Human Rights for the Police.

Законодавство про розвідку

Існує особлива потреба в законодавстві про служби розвідки, враховуючи їх особливу природу та атмосферу секретності навколо них. Для забезпечення верховенства права та легітимності служби розвідки мають створюватись законом, а їхні функції та повноваження – грунтуватись на правовій базі. Має існувати система правового контролю з тим, щоб виняткові повноваження не перетинали визначених законом меж. Нагляд за службами розвідки має бути внутрішнім (в самому відомстві), а також з боку виконавчої влади, парламенту, зовнішніх та незалежних органів нагляду. Громадянське суспільство та ЗМІ теж беруть участь у цьому процесі.

Про нагляд і стандарти служб розвідки:

DCAF (2015), Legislating for the Security Sector Toolkit: International Standards for Financial Oversight in the Security Sector.

Ганс Борн, Эйдан Уиллз (2012) Надзор за деятельностью разведывательных служб: Практическое пособие.

DCAF (2011), Збірник практичних рекомендацій – Правові норми для сектору безпеки. Посібник: Розуміння підзвітності розвідки.

DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: Compilation of Good Practices for Intelligence Agencies and their Oversight.

DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: The Canadian Security Intelligence Service Act

DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: The Netherlands Intelligence and Security Services Act

DCAF (2011), Legislating for the Security Sector Toolkit: The Argentinian National Intelligence Law

Ханс Борн, Ієн Лей, (2005)  Підзвітність спецслужб: Правові норми, досвід і рекомендації.

Нагляд

Головним органом демократичного цивільного нагляду за сферою безпеки є парламент і його комітети. Проте, організації громадянського суспільства, органи аудиту, інспектори, військовий і цивільний персонал, омбудсмени, інші спеціальні комітети, ЗМІ, зацікавлені групи та громадянське суспільство можуть і повинні брати участь у цьому процесі.

Громадянське суспільство і громадські організації відіграють тут важливу роль. Вони оцінюють і перевіряють роботу сектору безпеки, пропонують поради, досвід, аналіз, рекомендації, інформують. Вони також можуть пропонувати поправки до законодавства і брати участь у розробці та розгляді законодавчих актів.

ЗМІ – ще один важливий елемент нагляду за сферою безпеки. Вони інформують про проблеми сектору безпеки і забезпечують канал зв’язку між суспільством та урядом.

Нагляд за сферою безпеки може стосуватись багатьох різних аспектів, таких, як ефективність сектору безпеки, виконання законодавства, дотримання міжнародних стандартів, фінансовий нагляд, дотримання прав людини військовослужбовців і цивільних. Нагляд – широка концепція, важлива для доброго врядування. Тому важливо підтвердити його роль у національному законодавстві про сферу безпеки та організаційно оформити її на практиці.

Про нагляд:

DCAF, NATO (2015), Контроль и руководство: Парламенты и управление в секторе безопасности.

Hans Born (2015), Парламентський контроль за сферою безпеки.

DCAF (2015), Financial Oversight of the Security Sector a Toolkit for Trainers.

Council of Europe Commissioner for Human Rights (2015), Issue Paper on Democratic and Effective Oversight of National Security Services.

Ганс Борн, Эйдан Уиллз (2012) Надзор за деятельностью разведывательных служб: Практическое пособие.

DCAF, UNDP (2008), Гражданский контроль над сектором безопасности. Пособие для организаций гражданского общества.

Ханс Борн, Ієн Лей, (2005)  Підзвітність спецслужб: Правові норми, досвід і рекомендації.

 

Українське законодавство

Недавнє дослідження Transparency International-Ukraine стану українського законодавства на предмет відкритості врядування виявило розрив між положеннями існуючих законів і їх практичним застосуванням в Україні.[3] Трьома стовпами відкритого врядування є прозорість, підзвітність і залучення. Згідно дослідження, забезпечення участі громадян у розробці та реалізації політики є найслабшим компонентом відкритого врядування в Україні. Transparency International зазначає, що в цілому майже половина стандартів доброго врядування, присутніх у законодавстві, не виконуються на практиці.

Основне джерело:

Legislating for the Security Sector: Toolkit.

[1] Джерело: DCAF (2011) Legislating for the Security Sector Toolkit: Principles Governing the Administration of Justice through Military Tribunals.

[2] DCAF (2012), Toolkit on Police Integrity. Доступно тут.

[3] Transparency International-Ukraine (2015), Open Governance in Ukraine: How is it done in Practice? Доступно тут.

© Символи розроблені Freepik з www.flaticon.com

Парламентський нагляд за сферою безпеки

Це нове видання в серії публікацій з питань парламентської практики від Бюро підтримки парламентської демократії (Office for Promotion of Parliamentary Democracy, OPPD). Основне завдання цієї публікації – розглянути головні питання, що впливають на пар … read more

Парламентський нагляд за сферою безпеки

Це нове видання в серії публікацій з питань парламентської практики від Бюро підтримки парламентської демократії (Office for Promotion of Parliamentary Democracy, OPPD). Основне завдання цієї публікації – розглянути головні питання, що впливають на пар … read more

Photo credit: Ivan Bandura (Flickr)

© Copyright 2022, All Rights Reserved

Web Development by Activate Media