ПРАВА ЛЮДИНИ
Загальна декларація прав людини
Загальна декларація прав людини (Universal Declaration of Human Rights, UDHR) є базовим документом з прав людини. Декларація була схвалена Генеральною асамблеєю ООН в Парижі 10 грудня 1948 р.
Управління верховного комісара з прав людини
Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) було створено для підтримки й захисту прав людини. УВКПЛ надає майданчик для виявлення, привернення уваги й реагування на поточні проблеми прав людини і знаходиться в центрі діяльності з вивчення, освіти, інформування громадськості та захисту прав людини в системі ООН.
Рада Європи
Повага до Європейської конвенції з захисту прав і фундаментальних свобод людини і особливо до рішень Європейського суду з прав людини є важливим елементом захисту прав людини, верховенства права й демократії Ради Європи і, відповідно, демократичної стабільності європейських держав.
Див. також Базу даних Європейського суду з прав людини
Rights Info
Rights Info – це веб-сайт, присвячений практичній реалізації прав людини за допомогою інфографіки, новин і соціальних мереж. Rights Info намагається використовувати соціальні мережі в пошуку нових каналів для комунікації і донесення новин та інформації про права людини. Rights Info інформує, чому права людини важливі і як вони змінюють життя людей.
Асоціація з недопущення катувань
Асоціація з недопущення катувань (Association for the Prevention of Torture, APT) виступає за світ без тортур, де поважають права й гідність усіх осіб, позбавлених волі. Завдання APT – очолити й підтримати заходи з недопущення катувань і жорстокого поводження. APT зосереджується на:
- Зміцненні юридично-правової бази з тим, щоб катування та інші форми жорстокого поводження розглядались як кримінальний злочин, і були запроваджені запобіжники.
- Вдосконаленні практики ув’язнення для зниження ризику катувань і жорстокого поводження в поліцейських відділках і кращого захисту усіх затриманих, насамперед – найбільш вразливих.
- Зміцненні громадського контролю завдяки підвищенню прозорості в місцях позбавлення волі і жорсткій та ефективній системі Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань OPCAT.
Бюро демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ)
Завдання БДІПЛ – допомогти країнам-учасницям ОБСЄ забезпечити повне дотримання прав і фундаментальних свобод людини; дотримуватись верховенства права; просувати принципи демократії; будувати, зміцнювати й захищати демократичні інститути; та формувати толерантність у суспільстві. Бюро також відіграє важливу роль у зміцненні діалогу між державами, урядами і громадянським суспільством. БДІПЛ організує щорічне засідання з реалізації гуманітарного виміру ОБСЄ, три додаткові зустрічі й семінар, де розглядають успіхи урядів і дають НУО можливість вільно заявити про свої проблеми.

Молодь за права людини
та Об’єднані заради прав людини (United for Human Rights)
“Молодь за права людини” (YHRI) – неурядова організація, заснована у 2001 р. доктором Мері Шаттлворт (Mary Shuttleworth), освітянкою, яка народилась і виросла в умовах апартеїду в Південній Африці. Мета YHRI – знайомити молодь з правами людини, зокрема з Загальною декларацією прав людини ООН, і заохочувати її виступати на захист толерантності й миру.
“Об’єднані заради прав людини” (UHR) – це міжнародна неурядова організація, яка займається впровадженням Загальної декларації прав людини на місцевому, регіональному, національному та міжнародному рівні. До UHR входять окремі особи, освітяни та організації з усього світу, які активно пропагують знання й захист прав людини. Її мета – освітні ресурси та заходи в галузі прав людини, які інформують, заохочують і об’єднують окремих осіб, освітян, організації та урядові органи у справі поширення та сприйняття Загальної декларації прав людини на всіх рівнях суспільства.
Міжнародний центр ресурсів з юстиції
Міжнародний центр ресурсів з юстиції (International Justice Resource Center, IJRC) надає адвокатам, громадським організаціям і жертвам порушень прав людини інформацію і ресурси, потрібні їм для ефективного використання засобів міжнародного правового захисту, включаючи заступництво органів моніторингу прав людини і скарги до міжнародних та національних судів, з метою притягнення до суду й відповідальності за порушення прав людини. IJRC забезпечує освітні матеріали, навчальні семінари та консультації для окремих осіб та організацій в усьому світі.
Міжнародна федерація за права людини
FIDH – це міжнародна правозахисна НУО, що об’єднує 178 організацій зі 120 країн. FIDH з 1922 р. захищає всі громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права, викладені у Загальній декларації прав людини. FIDH підтримує своїх учасників і партнерські організації на національному, регіональному та міжнародному рівні при розгляді порушень прав людини і для зміцнення демократичних процесів. Діяльність FIDH спрямована на держави та осередки влади, наприклад, опозиційні збройні угруповання та міжнародні корпорації. FIDH діє насамперед в інтересах національних правозахисних організацій-членів FIDH і через них – жертв порушень прав людини. FIDH також співпрацює з іншими місцевими партнерськими організаціями та рушіями змін.
Посібник ПРООН-УВКПЛ зі співпраці з національними правозахисними організаціями (2010)
Посібник визначає добрі практики і стратегії підтримки проектів допомоги організаційному розвитку та оцінки можливостей загалом, звертаючи особливу увагу на дві важливі сфери діяльності НПО:
- Повноваження захисту: розслідування, ефективні методики розгляду скарг, альтернативи вирішення суперечок і конфліктів (на рівні як окремої людини, так і громади), публічні запити й моніторинг.
- Повноваження підтримки: добрі практики у громадській освіті, відносини зі ЗМІ, поради й допомога урядам, звіти, розробка політики й програм співпраці, здатних «освоїти» ресурси та забезпечити максимальний результат.
“Співпраця з Програмою прав людини ООН: Підручник для громадянського суспільства“
“Співпраця з Програмою прав людини ООН: Підручник для громадянського суспільства” адресовано діячам громадянського суспільства, які щодня в різних частинах світу працюють для пропаганди, захисту й підтримки прав людини прав людини. Видання, повністю оновлене й перероблене після досліджень, проведених серед користувачів першого видання підручника, “Співпраця з Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини: Підручник для НУО” (2006), присвячене в першу чергу правозахисним органам і механізмам ООН. Звертаючись до всіх діячів громадянського суспільства, включаючи неурядові організації (НУО), підручник показує, як громадянське суспільство може задіяти різні правозахисні органи й механізми ООН.
УВКПЛ (1997), “Міжнародні стандарти прав людини у правоохоронній діяльності: Кишенькова книжка з прав людини для поліції“.
Ця “кишенькова книжка” розроблялась як зручний невеликий довідник для поліції, що займається законним і гуманним виконанням своїх життєво важливих функцій у демократичному суспільстві. Книжка містить сотні таких стандартів, викладених зрозуміло й предметно, з понад тридцяти міжнародних джерел.
Паризькі принципи[1]
Паризькі принципи (резолюція 48/134) – це принципи, що стосуються статусу національних правозахисних організацій. Вони були схвалені Генеральною асамблеєю 20 грудня 1993 р.
Міжнародний координаційний комітет МКК
Міжнародний координаційний комітет національних правозахисних організацій (МКК) – це міжнародна асоціація національних правозахисних організацій (НПО) з усього світу, створена у 1993 р. Комітет розвиває НПО згідно з Паризькими принципами і очолює підтримку та захист прав людини.
МКК:
- Сприяє та забезпечує участь НПО в Раді ООН з прав людини та договірних органах
- Заохочує співпрацю й обмін інформацією між НПО, в т.ч. на щорічних зустрічах і щодворічних конференціях
- Здійснює акредитацію НПО згідно Паризьких принципів
- Сприяє підвищенню ролі НПО в ООН, в окремих країнах і міжнародних організаціях
- Пропонує розвиток можливостей у співпраці з Управлінням верховного комісара з прав людини (OHCR)
- Допомагає НПО в умовах загроз
- На запит може допомагати урядам створювати НПО
Регіональні мережі та форуми НПО
- Європейська група національних правозахисних організацій
- Азійсько-тихоокеанський форум
- Мережа африканських правозахисних організацій
- Мережа національних організацій з підтримки та захисту прав людини в Америці
- Форум національних правозахисних організацій країн Співдружності
- Арабо-європейський діалог з прав людини
База даних національних правозахисних організацій
В базі даних НПО Інституту Рауля Валленберга зберігається понад 1500 документів, що стосуються національних правозахисних організацій. Це матеріали НПО (річні звіти, тематичні довідники й дослідження, національні запити тощо) і документи ООН, а також наукові статті про національні правозахисні організації. Завдання бази даних – надавати матеріали НПО широкій аудиторії і загалом підтримувати діяльність НПО в усьому світі. База даних також дозволяє НПО обмінюватись досвідом, а науковцям і дослідникам – оцінювати відповідні документи.
DCAF (2011), Законодавча база для інструментарію сектору безпеки: 10 базових стандартів прав людини для правоохоронців
Ці “10 базових стандартів прав людини для правоохоронців” розробила Amnesty International спільно з політиками та експертами з різних країн. Вони грунтуються на стандартах ООН в галузі правоохоронної діяльності, кримінального судочинства і прав людини. Документ має підвищити обізнаність урядовців, депутатів парламентів, журналістів і неурядових організацій про деякі основоположні стандарти, які слід закладати в будь-якому поліцейському навчанні та поліцейській практиці.
Права людини в Україні:
Amnesty International – Ukraine
Веб-сторінка Amnesty International, присвячена Україні.
Портал практики демократичного врядування, прав людини та розвитку громадянського суспільства
Інформаційно-ресурсний портал ПРООН, створений у співробітництві з Міністерством закордонних справ Данії.
Звіт Freedom House – Україна
Веб-сторінка Freedom House, присвячена Україні.
Human Rights Watch – Україна
Сторінка Human Rights Watch, присвячена Україні. Див. також Human Rights Watch World Report 2015: Ukraine
Основні документи з прав людини в Україні: Національна стратегія України у сфері прав людини, схвалена указом Президента України #501/2015[2]
ГЕНДЕР
Посібник з гендерних питань та реформування сектору безпеки
Цей посібник є першою відповіддю на потребу в інформації та аналізі з гендерних питань і реформування сектору безпеки. Посібник має надати політикам і практикам практичне розуміння, чому гендерні питання важливі для реформування сектору безпеки і що можна зробити для їх поєднання. Реформування сектору безпеки завжди унікальне. Подані у посібнику стратегії та рекомендації не завжди можуть бути застосовані в наведеному вигляді й мають бути адаптовані до місцевих умов.
Веб-сайт навчальних матеріалів з гендерних питань та реформування сектору безпеки
Підтримуючи прагнення до реформування сектору безпеки з урахуванням гендерних аспектів, Женевський центр демократичного контролю за збройними силами (DCAF), Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (БДІПЛ) і Міжнародний учбовий і науково-дослідний інститут з покращення становища жінок ООН (UN-INSTRAW, зараз входить до “ООН-жінки”) в лютому 2008 р. видали Посібник з гендеру та реформування сектору безпеки.
Ці навчальні матеріали доповнюють Посібник з реформування сектору безпеки та гендеру. Вони призначені для викладачів гендерних дисциплін у сфері безпеки і допоможуть подати матеріали з гендерних дисциплін у сфері безпеки цікаво, з залученням аудиторії. Пакет навчальних ресурсів з гендерних дисциплін і реформування сектору безпеки містить багато вправ, тем для обговорення і прикладів, які ви можете адаптувати та включити до ваших навчань з реформування сектору безпеки. Зміст буде корисним також для викладачів гендерних дисциплін у сфері безпеки.
Навчання гендерним питанням у війську: Підручник
Підручник має на меті (a) краще охопити гендерні питання у професійній військовій освіті, та (b) покращити здатність експертів з гендеру доносити навчальний матеріал. Підручник намагається відповісти на питання, “чому” і “як” навчати стосовно гендеру та його ролі у війську.
Підручник з гендерних питань і механізму подання скарг
У цьому підручнику узагальнені знання й досвід недопущення порушень і розгляду й контролю скарг у збройних силах з особливою увагою до гендерного аспекту. Підручник корисний для збройних сил, міністерств оборони, служб омбудсменів та інших організацій, які організують і контролюють такі аспекти діяльності збройних сил, як:
- формування безпечного і недискримінаційного середовища для чоловіків та жінок у збройних силах;
- розгляд випадків і скарг на гендерну дискримінацію, домагання, залякування та зловживання у збройних силах; та
- моніторинг і контроль розгляду випадків і скарг на гендерну дискримінацію, домагання, залякування та зловживання у збройних силах
Настанови з інтеграції гендерних питань у нагляд над сектором безпеки
Довідник, розроблений як доповнення до Посібника з гендерних питань та реформування сектору безпеки DCAF, ОБСЄ/БДІПЛ, UN-INSTRAW і Настанов з гендерної самооцінки DCAF , зосереджується на системному врахуванні гендерних аспектів у поліції та збройних силах. Глибше розглядаючи гендерне питання, підручник звертає увагу на органи зовнішнього нагляду, такі, як служби омбудсменів і національні правозахисні організації.
Настанова з самооцінки для поліції, збройних сил і юстиції
Настанова з самооцінки представляє користувачам процес оцінки установ сектору безпеки у вісім етапів. Далі користувачів заохочують розробити план дій з розвитку організації, контролювати й оцінювати його виконання. Для оцінки збирають інформацію про 16 «вимірів» гендерного реагування в таких галузях:
- Ефективність роботи
- Закони, політика, планування
- Зв’язок з цивільною владою і місцевим населенням
- Підзвітність і нагляд
- Персонал
- Внутрішня культура організації
Гендерна рівність і реформування сектору безпеки: Урахування гендерної рівності при забезпеченні, керівництві та нагляді за безпекою
Гендерна рівність і належне урядування у секторі безпеки: Гендерна рівність для безпеки держави та людини
[1] © Символ розроблено Freepik з www.flaticon.com
[2] © Символ розроблено Freepik з www.flaticon.com